Віктор був відсутній пів року. Його бізнес-імперія вимагала постійних поїздок, і цього разу він затримався в Азії довше, ніж планував. Він поспішав додому, до своєї розкішної вілли, мріючи обійняти свою 18-річну доньку Клавдію та дружину Олену, з якою одружився два роки тому.
Він хотів зробити сюрприз, тому не попередив про приїзд. Але сюрприз чекав на нього самого.
Що ви бачили у відео (Початок)
Коли Віктор увійшов у просторий хол, його серце тьохнуло. Тиша. Жодних привітань. Лише звук щітки, що шкрябає мармурову підлогу.
Він побачив дівчину в уніформі покоївки, яка стояла на колінах і старанно відтирала пляму. Вона виглядала виснаженою, її руки були червоними від холодної води та хімікатів. Коли вона підняла голову, Віктор ледь не втратив свідомість. Це була не наймана працівниця. Це була його Клавдія.
— **Тату… я думала, ти забув про мене,** — прошепотіла вона, і по її щоці скотилася сльоза.
Віктор занімів. Його донька, принцеса цього дому, виглядала як попелюшка.
— **Я ніколи не міг би забути тебе. Що ти тут робиш, Клавдіє?** — його голос тремтів від суміші болю та нерозуміння.
У цей момент на сходах з’явилася Олена (мачуха). В одній руці вона тримала келих дорогого вина, а на обличчі грала жорстока посмішка.
— **Вона просто вчиться дисципліні, любий,** — кинула вона, навіть не намагаючись приховати свою зневагу.
Віктор стиснув щелепи так, що на вилицях заграли жовна. Шок змінився люттю.
Розв’язка: Те, що залишилося за кадром
Віктор повільно перевів погляд з дружини на доньку. Він підійшов до Клавдії, взяв її за руки й допоміг підвестися. Її долоні були грубими, а на зап’ястях виднілися синці.
— **Встань, доню,** — сказав він тихо, але твердо. — **Тобі більше ніколи не доведеться цього робити.**
Він зняв свій піджак і накинув їй на плечі, прикриваючи принизливу уніформу. Потім він повернувся до Олени. Його очі, зазвичай теплі, тепер палали холодним вогнем.
— **Дисципліні?** — перепитав Віктор, роблячи крок до сходів. — **Ти називаєш перетворення моєї доньки на прислугу у власному домі «дисципліною»?**
Олена, відчуваючи, що ситуація виходить з-під контролю, спробувала змінити тактику. Вона спустилася на сходинку нижче, намагаючись виглядати турботливою.
— **Вікторе, ти не розумієш. Вона розбалувана. Я намагалася підготувати її до реального життя. Вона витрачала забагато грошей, вона не поважала мене… Я робила це для її ж блага!**
Клавдія, ховаючись за спиною батька, тихо промовила:
— **Це неправда, тату. Як тільки ти поїхав, вона звільнила весь персонал. Вона забрала мій телефон, кредитні картки й пересилила мене в кімнату для прислуги. Вона сказала, що якщо я хочу їсти, я повинна «заробити» це прибиранням.**
Обличчя Віктора потемніло. Він згадав усі ті рази, коли намагався додзвонитися до доньки, а Олена казала, що Клавдія «зайнята навчанням» або «гуляє з друзями». Він вірив дружині. Він був сліпим.
Фінал: Справедливість відновлено
Віктор підійшов до Олени впритул. Він вихопив келих з її руки й з гуркотом поставив його на столик.
— **Ти маєш рацію, Олено. У цьому домі дійсно хтось забув, що таке реальне життя і звідки беруться гроші,** — сказав він крижаним тоном. — **Але це не Клавдія.**
— **Що ти маєш на увазі?** — голос Олени здригнувся.
— **Я маю на увазі, що цей дім, ці рахунки, цей спосіб життя — все це належить мені. І я ділився цим з тобою, бо думав, що ми сім’я. Але ти знущалася над моєю дитиною.**
Віктор дістав телефон і набрав номер охорони.
— **Сергію, зайдіть до холу. Негайно.**
Через хвилину увійшли двоє охоронців.
— **Виведіть цю жінку,** — скомандував Віктор, вказуючи на Олену. — **Дайте їй 10 хвилин, щоб зібрати особисті речі. Тільки те, що вона купила за власні гроші до нашого шлюбу. Усе, що купив я — залишається тут.**
Олена зблідла.
— **Ти не можеш так зі мною вчинити! Я твоя дружина!** — закричала вона.
— **Вже ні,** — відрізав Віктор. — **Мій юрист зв’яжеться з тобою завтра зранку щодо розлучення. А тепер — геть з мого дому.**
Олена намагалася пручатися, але охоронці твердо взяли її під руки. Її крики про «несправедливість» лунали все тихіше, поки двері за нею не зачинилися.
Епілог
Коли в домі знову запала тиша, Віктор повернувся до Клавдії. Він міцно обійняв її, і цього разу не зміг стримати сліз.
— **Пробач мені,** — шепотів він. — **Пробач, що я був сліпим. Пробач, що залишив тебе. Я обіцяю, що більше ніхто й ніколи тебе не скривдить.**
Клавдія притиснулася до батька. Вона знала, що попереду ще довгий шлях відновлення довіри, але найголовніше вже сталося: кошмар закінчився. Батько повернувся, і він обрав її.
**Мораль історії:**
* Гроші не замінюють батьківської уваги.
* Зло завжди показує своє справжнє обличчя, коли думає, що ніхто не бачить.
* Сім’я — це ті, хто захищає тебе, а не принижує.
—
*Сподобалась історія? Поділіться нею з друзями!*
